Вихід на пенсію #21081

Берите тот отказ и обращайтесь в суд. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 16.06.2009 р. № 3/590 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Бузінський А.В. вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору МСЕК Дніпровського району міста Києва про зобов'язання вчинити певні дії Обставини справи: ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами про визнання протиправним і скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (протокол № 43 від 07.06.2007р.) про відмову в призначенні пенсії за віком та про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.03.2007р. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; Інструкцію про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. № 183 та зазначає, що як мати інваліда з дитинства має право на призначення пенсії за віком із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та м місце судового засідання. Будь-яких пояснень чи заперечень щодо суті позовних вимог до суду не направив. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів згідно ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, має доньку -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, інваліда з дитинства, що підтверджується Довідкою Міністерства охорони здоров'я України серії НОМЕР_1, а також довідкою до акта огляду МСЕК № НОМЕР_2, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком, після досягнення 50 років і при стажі роботі не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. 05.03.2007р. позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, із заниженням пенсійного віку відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом № 4005/06 від 08.06.2007р. позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки для призначення пенсії необхідно підтвердити той факт, що позивачка є мати інваліда з дитинства до шестирічного віку, що засвідчується довідкою ВВК медичного закладу, де дитини знаходилась на обліку як інвалід. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віко до 16 років. Згідно Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. № 183 залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють I, II, III групи інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; трудове каліцтво; професійне захворювання; поранення тощо. Відповідно до п. 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до востмирічного віку (чотирнадцятирічного), з 01.01.2006 - шестирічного (чотирнадцятирічного) віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть Згідно п. 25 Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Як вбачається з вищенаведеного вимоги відповідача стосовно того, що позивачка зобов'язання підтверджувати, що вона є мати інваліда з дитинства до шестирічного віку в законодавстві відсутні. Враховуючи, що позивачкою були надані довідки, які підтверджують факт інвалідності ОСОБА_2. з дитинства, а також з огляду на те, що позивачка має 15 років страхового стажу та досягла 50 років, вона має право на призначення пенсії за віком, згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Крім того, відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення щодо відмови ОСОБА_1. у призначенні дострокової пенсії за віком. Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності відмови позивачці в призначенні пенсії за віком, а також з аналізу правовідносин сторін та матеріалів справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення. Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст., ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Задовольнити адміністративний позов повністю. 2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (протокол № 43 від 07.06.2007р.) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. 3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.03.2007р. Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя В.І. Келеберда