При увольнении мне одна из сотрудниц сказала (почти дословно):
- Кто в своем разуме ищет работу в последние две недели отработки? Нормальный человек, прежде чем несет заявление, уже имеет пару-тройку предложений о новой работе. Или вообще, готовится уйти в отпуск и только после этого выходит на новую работу.
Неужели все так считают? А как же человеческий фактор? Или у всех все давно спланировано, только я одна такая, не ищу работу наперед?
Бред какой-то. Получается, что надо нон-стоп думать о запасных вариантах? А работать тогда когда? И вообще, какая может быть лояльность к компании, если в это время себе теплое местечко "про запас" готовишь?
Зважайте на лояльність працівника до компанії, його плани щодо подальшої кар'єри, досвід та навики, його загальну цінність як працівника, регіон проживання і ще купу всякого.
Я вважаю, що все залежить від ситуації. Особисто я ніколи наперед не планувала зміну місця роботи. А якщо вже й бачила, що потрібно буде звільнюватися - просто пасивно переглядала вакансії, щоб зрозуміти свою вартість на ринку праці. І взагалі, пошук роботи - це ще важча робота, ніж вже після влаштування. Вона потребує підготовки, багато часу, зусиль.
Если человек планирует свою жизнь, то приходя на работу он принимает два варианта: либо он уволится через некоторое время, достигнув определенного уровня, либо он останется расти в этой компании шаг за шагом улучшая свои навыки и увеличивая зарплату
Alex, нажаль (а можливо нащастя) абсолютно все спланувати неможливо.
Я маю два абсолютно протилежних приклади з життя щодо планування кар'єри:
1. Знайомий з розряду людей, які все планують, прописують наперед й поступово йдуть до своєї мети. Влаштувався в компанії, яка працює на ринку IT-рішень на закордонний ринок. Будував свою кар'єру в даній компанії, плекав на дії на вступ в долю. Мав основу для таких думок - з директором все було узгоджено.
Через 4 роки директор переїхав за кордон для подальшого розвитку бізнесу. На своє місце поставив виконуючим обов'язки свого друга, який був його помічником. Напротязі року той вижив усіх ключових співробітників, які хоч якось мали шанс стати співвласником компанії, знаходячи дріб'язкові причини і ставлячи нереальні умови, але найбільше добивав саме морально.
2. Інший знайомий прийшлов працювати в компанію, будучи студентом (просто шукав підробіток). Оскільки отримував небагато - особоливо за місце не тримався. Через 6 років він є директором компанії.
У меня было 2 варианта ухода с работ. В первом случае - я знала что не надолго, - по просьбе самого директора (спасибо, что не соврал) - по этому и искала работу заранее. Во втором - надо было менять положение вещей, и я таки искала куда уйти, прежде чем об это объявить.
Natalya таки хкак Вы, более чем достаточно.
Во-первых, чаще всего происходит неопределённость в работе, при неожиданном увольнении, быстром "сокращении", или же просто увольнение по личным обстоятельствам.
Во-вторых, я с Вами абсолютно согласна по поводу ...А работать тогда когда?...
Сама сейчас в такой же ситуации. Уволилась очень неожиданно, за один день, утром я ещё шла на работу с настроем поскорей бы выходные, а вечером ушла с работы уже с трудовой книжкой в руках.
На примете тоже ничего нет, вот сижу и ищу. Ушла без 2х недельной отработки. Я посчитала, что я за эти 2 недели лучше займусь конкретными поисками работы, нежели на работе физически присутствовать, а разумом отсутствовать в поисках новой.
